Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелиться в полі туман.
Став чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
Иван Ожогин и ЭССЕ-Квинтет еще тексты
Другие названия этого текста
- Анатолій Солов'яненко - Ніч яка місячна (0)
- Иван Ожогин и ЭССЕ-Квинтет - Ніч яка місячна (0)
- От Винта - Ніч яка місячна (0)
- к/ф "В бой идут одни старики" - Нiч Яка Мисячна (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1