Маємо відати, що збирається рід руський до десятків, а десятки до сотень. Та нападуть вони на ворогів і візьмуть їхні голови одрубані. І там, злих, полишать – хай звірі хижі те з’ївши, поздихають. Течуть ріки великі на Русі, і велика вода журчить співами стародавніми про тих боляр, що не боялись до полів готських виходити і багато літ билися за вольність руську. Ті, славні, нічого не берегли, навіть життя свого, якщо наказувала їм Берегиня. Вони без тризни полягли, і лише Стрибожі онуки танцювали над ними, оплакуючи їх восени. А в зими студені гурлихає над ними рев степовий, та голубки-дівоньки й птиці жекочуть про те, як загинули вони у славі і не віддали землі своєї ворогам. То хіба ми не синове їхні, не нащадки? Не залишимо землю нашу ані варягам, ані грекам! Тут Зоря Красна іде до нас, як жона блага, і молока дає нам у силу нашу і кріпость двожильну. Та Зоря Сонце провіщає. І вже чуємо, як вісник на коні скаче до заходу Сонця, аби управити його блискучий човен золотий до ночі, аби віз із волами сумирними провезти степом синім, бо лягло Сонце спати вночі. Потім, коли день прийде, довезуть і знову скаче в Яві, приводячи вечір. І говорить Сонцю, що віз із волами вже там і жде його на Молочній стезі. Як тільки Зоря проллється в степи, кличе нас Мати, аби ми поспішили до сну... Б’є крилами Мати свята і кличе нас, щоб стали за землю нашу та билися за вогнища племені нашого, бо на те ми русичі: Ідіть, брати наші, плем’я за племенем, рід за родом і бийте ворогів на землі нашій, яка належить нам і ніколи іншим. Там помрете, але не повернетесь спинами своїми, і ніщо вас не злякає, ніщо не зупинить, бо ви в руках Сваргових, а той веде вас в усі дні до звитяги і гордості великої. се ми, русичі, славимо Богів наших співами нашими, танцями, ігрищами й видовищами на славу їм. Сядемо на землю, візьмемо перст її до рани своєї і натовчемо до неї, щоб, коли станемо по смерті перед Мар-Морією, вона сказала: \"Не можу звинувачувати того, хто наповнений землею, і не можу відділити його од неї\". І Боги, що там є, скажуть тоді: \"Се – русич і залишиться він ним, бо взяв землю до рани своєї й несе її до Нави\".
Гуру Песен