Ингрет Костенко - Годі говорити про того, кого нема | Текст песни

• Тексты песен
• Ингрет Костенко
• Годі говорити про того, кого нема

Он вони, знов спускаються
До мене вниз,
А ти не бачиш їх,
І то так прикро.
Он вони до мене граються
Та звуть у ліс...
І я втечу туди,
Ти мене викрив.
Ну то спробуй зрозумій
Божевільний мозок мій
Кричала - може, поможи?
Поможи?

Приспів:
Годі говорити про того,
Кого нема!
Годі говорити про того,
Кого нема!
Годі говорити про того,
Кого нема!

Прощавай, бо я іду до них,
Вони ж як я, не знають холоду,
Не знають міри.
Не читай сумних без мене книг.
Журба моя, то зветься голодом,
Потреба віри.
Ну то спробуй зрозумій
Божевільний мозок мій
Кричала - може, поможи?
Поможи?

Приспів.

Більше нема!
Не довіряй болю,
Не довіряй сльозам.
Кажеш, я дам тобі волі,
Ну хто тобі це сказав?..
Поділитись сторінкою:

Ингрет Костенко еще тексты