ЛіРа: я кричу зупиніть це світло я не там це не моє поле битви я іду, куди? додому правду свою я не віддам нікому я кричу зупиніть це світло я не там це не моє поле битви я іду, куди? до дому правду свою я не віддам ніком
Інквізитор: я безнадійно втрачений, загублений, в власних абстракціях серед тисяч людей занурених в процес устраціїї я намагався мінятись, кричати про необхідність переходу в новий етап але упав в безвихіді серед тих проблем, що самі собі ми створили всіх у середині геній, зовні ви хворі дибіли ділять на правих на лівих, чорних та білих та сірих жерем тобі обіцянки, будем парити на крилах самі будуєм тілами, собі свій шлях у нікуди ті що по ящику - падли, завжди нам брешуть, паскуди гіпер-соціальні істоти, де балом править падлота закон присутній лиш там де є верхівки кагорта і хто мені що заборонить, я не чую нікого на всіх вам начхати, бійтеся хочаб Бога
ЛіРа: я кричу зупиніть це світло я не там це не моє поле битви я іду, куди? додому правду свою я не віддам нікому я кричу зупиніть це світло я не там це не моє поле битви я іду, куди? до дому правду свою я не віддам нікому
Інквізитор: Орлині очі для для, совини очі для ночі Ваше життя - це брехня, знаю я, хто що хоче! Втрачений для всіх, чуючі ваш сміх: я ридав для себе (в мені народився псих...) Не бачучі правди серед проблем та брехні, зраджуючі тих, хто доверяв мені, робив не так, довірв не тим, в очах - дим... У надії - крах, і не бачив виходу в словах. Ненависть породить ненависть. Серед сірих днів... Сірих людей. Страшнів снів, і вимушених слів... На обличчі - агресія, в душі депресіся, По дорозі - через п`ять хвилин нова процесія... І що ж тепер - хтось скаже, що так буде краще? скажу: - !!! вилупки, краще б ви завалили пащу! Я не хотів бути почутим, і - тим паче - побаченим, Такий, як є я - і для "суспільства" я - втрачений...