Знов зозулi голос чути в лiсi,
Ластiвки гнiздечко звели в стрici.
А вiвчар жене отару плаєм,
Тьохнув пiсню соловей за гаєм.
Всюди буйно квiтне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вiвчера в садочку, в тихом укуточку
Жде, дiвчина, жде.
Їшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високi гори,
Де з берiз падають чистi роси,
Цвiт калини приколола в коси.
Вже за обрiй сонечко сідає...
З полонини їй вiвчар спiває:
“Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.”
Ось i вечiр. Вiвцi бiля броду
З Черемоша пьють холодну воду.
А в садочку вiвчара стрiчає
Дiвчинонька, що його кохає.
Иосиф Кобзон и Таисия Повалий еще тексты
Другие названия этого текста
- Таисия Повалий и Иосиф Кобзон - Черемшина (2)
- Иосиф Кобзон и Таисия Повалий - Черемшина (0)
- Таїсія Повалій та Йосип Кобзон - Черемшина (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1