Якщо бути поруч, то забагато світла. Але якщо хочеться, прошу тебе... Відступи мій простір,тут до біса затишно. Тільки не зникай далеко, не забувай щодня дихати мені на вухо. Щоб я могла не відкривати очі і знати, що ти не покинеш. Будь наді мною, щоб тяглася до тебе, шукаючи рівності і тікала від манірності й зарозумілості. Будь кращим. Під три чорти викинь ті свої ідеали. Вони не дорожчі від щирої істинності. Тисячі думок і жодної раціональної. Боюсь із надто чуйної стати маргінальною. Будь вищим, але не літай, як я. Бо як ми зустрінемося, якщо обидва будемо залежати від вітру? І дозволь любити тебе мовчки, ти ж знаєш цю жіночу гордість. А сам тепло дихай мені на вухо, бо я замерзаю від цього холодного вітру без раціональності.