На твоєму човні без вітрила Ми пливли в смерекову блакить. Я про щастя тобі говорила. Нас єднала мелодії мить. Марно човен кружляв у долонях Ніжних нот – поцілунків твоїх. Ми прощались на сліє оболонях. Ти за покликом щастя не встиг.
Приспів: Відпустив мене Знов одну у час дощів. Осінь ця мине – Приспів наших почуттів. Тільки збережи Той самотній жовтий лист. Осені скажи, Як любив мене колись...
Я не можу забути і досі Ці музичні репризи душі. В нас мелодію викрала осінь. Ми тепер – два мотиви чужі.