Пам'яті загиблого Сергія Нігояна (муз. Макс Багой , сл. Ульяна Кривохатько)
(муз. Макс Багой , сл. Ульяна Кривохатько) Країна побачила чорне згарище. Це вже не протест, а таки війна. Мій відданий друже, міцний товаришу, Я дуже боюся тепер за нас, Та більше – за світло, в очах згасаюче. «Не треба! Не треба!» - у ніч кричу, Бо знову говорять за нас керманичі І плаче над мертвими Вакарчук. Невже отакої бажали долі ми, Що Сонця не видно і слів не чуть? Уранці колись прокидались кволими, А нині сніданок – новини й лють; А нині не хочеться жодних ласощів І влито у жили гарячу ртуть. Мій відданий друже, міцний товаришу, Ми маєм боротись... інакше – вб’ють.