Ирина Шведова - ПIСНЯ ПРО ПIСНI / О.Мороз, I.Шведова | Текст песни

• Тексты песен
• Ирина Шведова
• ПIСНЯ ПРО ПIСНI / О.Мороз, I.Шведова

Клич – не докличешся, тiльки долиною
Злякано кинеться тиха луна
Знаю, не кожному бути людиною,
Стати людиною мусить вона.
Листя спадае. Поле засiяне.
Обрiй нечутно долають ключi.
Жеврiе псня, колись недоспiвана,
Нiби долонi тепло на плечi.

Понад лугом, гей!
Не тринож коней…
В бiлу гривоньку
Припаду лицем…
«Ой, ти мсяцю...» -
Розпочни оцю.
Що згадаеться –
Не спiваеться.

Ой, за туманами сльози невидимi,
Та й козаченьку не до лиця.
Поле проступить рядками озимими –
Анi початку, анi кнця.
Все передумане… Сiно не кошене,
I не спiвае вдова молода…
«Нелюб на рученьцi»… Трави зарошенi…
Греблю, де верби, цiлуе вода.

Сумно криниченьцi, як пiд калиною
В два чи три голоси пiснi не чуть.
Щось пригадаю, зайду на хвилину я
Та й вiдеречко на денце впущу…
Чом же дорiженька коротко вишита?
Кидала срiбло зозуля в траву,
Та не вгадала, що вiчно я житиму –
Доки спiваю, допоки й живу.