Я виріжу тобі всі мізки, Ти з'їси моє сталеве серце під столом, А згодом тихо проскрегочеш лезом ножа, Що було смачно, я відповім мерсі І додам півтоном на взаїм! А ребер моїх не хочеш? Вони ще свіжі, щойно із саду Едема, Взяті були на прокат в Адама, Вони смачні, на диво кальцій в них крихкий, Хоча твій рот може бути замалий… Та знаєш сумніву немає, що я безсилий Можливо і падший… А можливо я просто інакший, Не синьоокий, трохи блідіший ніж стіна, Хоча звідки я прийшов там стіни чорні як смола, Там крила при народженні відрубує сокира, І рани запікають всім у вигляді хреста