Закохані очі, червоні, в полоні мережі безмежні, як море - прозорі, Забути про те, що оточує, бути прикутими до монітору. Напружені пальці по літерах клавіатури виконують танці, під ніками, мов би у масці, Ти і Я - ми віртуальні коханці.
Хто ти є насправді, моя віртуальна радість? Як ти? Де ти? Чи ти не знаєш до чого призводять конекти? З ким ти поруч, даруючи сяйво свого монітору, якщо ти не потрапила у павутиння.
Ти час від часу втрапляєш в залежність від мережі, взалежності від того, хто за ким стежить, Чи тобі то здається... То невиліковна хвороба, хоча вона лікується.... Я знаю, як позбутися манії віртуального спілкування.. Зрештою легше не знати хто ти є, і далі плести павутиння.
Хто ти є насправді, моя віртуальна радість? Як ти? Де ти? Чи ти не знаєш до чого призводять конекти? З ким ти поруч, даруючи сяйво свого монітору, якщо ти не потрапила у павутиння.
Закохані очі, червоні, в полоні мережі безмежні, як море - прозорі, Забути про те, що оточує, бути прикутими до монітору. Напружені пальці по літерах клавіатури виконують танці, під ніками, мов би у масці, Ти і Я
Хто ти є насправді, моя віртуальна радість? Як ти? Де ти? Чи ти не знаєш до чого призводять конекти? З ким ти поруч, даруючи сяйво свого монітору, якщо ти не потрапила у павутиння.
Влюбленные глаза, красные, в плену сети безграничны, как море - прозрачные, Забыть о том, что окружает, быть прикованными к монитору. Напряженные пальцы по буквам клавиатуры выполняют танцы, под никами, как бы в маске, Ты и Я - мы виртуальные любовники.
Кто ты есть на самом деле, моя виртуальная радость? Как ты? Где ты? Или ты не знаешь к чему приводят коннекта? С кем ты рядом, даря сияние своего монитора, если ты не попала в паутину.
Ты время от времени попадают в зависимость от сети, взалежности от того, кто за кем следит, Тебе то кажется ... То неизлечимая болезнь, хотя она лечится .... Я знаю, как избавиться мании виртуального общения .. Наконец легче не знать кто ты есть, и дальше плести паутину.