Ніхто навіть не зрозуміє, початок тих простих подій, Попробуй до болі, на мене тополя, на початок підійди та на мене ти подій, Вітер подуй на обличчя, моє, на обіг гною в голові, Де лежить голий він, без лиця, і кричать йому, вони, - Лови!.
Ніхто не підняв хлопчину, на ноги, він ж без лиця, Право на захист в суді, немає такого слова, як, правельний суддя, Мені не треба цирку шапіто, мені так треба циркуль, ща пітон, Який в мені получе, по цілі, з лівого боку, і, впаде на бетон.
До низу занизив він, до низу завис зі всім, Намалював картину, де в людей є карта з тилу, карту змило, Не переробив той задум, де на перед робив не з заду, Бо, переробити роботу з гною, не можна, тополя, за дубом.
До тополі, треба йти, бо то поле, перекрили рти, Мені до тополі далеко, як, зламати дуб і впасти в око, Знайти той кокон, який, прихований в мені, і в душі моїй, Де кричить лице, голе, де, кричить воно лише з гноєм.
Приспів :
Мета, яку шукав передімною є, Однак, мені не добратись до неї, хоча б, Просто попрообувати, перевірити сили свої, До чого прийду, і перед вірою прямо пройти.