Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дарма її кличу, – нема! Я стою у журбі самотная. І шукаю вгорі Я тієї зорі: «Ох, зійди, моя зірко лагідна!» Але зорі мені Шлють проміння сумні: «Не шукай її, дівчино бідна!» Моя люба зоря ронить в серце мені, Наче сльози, проміння тремтяче, Рвуть серденько моє ті проміння страшні... Ох, чого моя зіронька плаче!