В останню ніч Ісус до учнів мовив: «Той, хто мене всім серцем полюбив, Усе життя нестиме моє слово, І Я з Отцем збудую в ньому дім, Аби у ньому безкінечно жити, І щоб його любити без кінця, Щоб огорнув його Мій мир навіки, І сповнила любов Отця».
Бути в Тобі - і є любов’ю жити. О Царю мій, утіхо всіх святих, Для мене Ти живеш у хлібі вкрито, Я хочу жити в тіні так, як Ти. Закохані самотності шукають, Бо кожна мить – це щастя віч-на-віч. І погляд Твій для мене - брама раю, - Живу любов’ю у Тобі.
Лишити страх - ось це любов’ю жити, Забути всі колишні помилки. Моїх гріхів вже й сліду не зустріти, - Любов усе спалила навіки. О ніжний жар, вогню любові Бога, Моя домівко, радосте моя. У полум’ї співати я готова: «В Тобі живу любов’ю я».
«Яке ж безумство, щоб любов’ю жити говорить світ, - любити перестань, не роздавай красу, життя і квіти: любов не варта мідного гроша». Тебе люблю, яка це плідна втрата! Своє життя Тобі до ніг кладу. Йдучи зі світу хочу я співати: