Ти найгарніша дівчина у нашому селі! Знають всі про це на світі – і дорослі, і малі! Та і я ж не «просто так», а також «хлопець, хоч куди», Тож, давай, з тобою разом будем пахнуть і цвісти!
Ти прийми від мене, справді, гарних півників букет І сідай, скоріш, на раму ти на мій велосипед! Все, що є найкраще в світі, подарую я тобі! Але ти смієшся в вічі: «Залиши усе собі!»
Не для тебе квіточка росла, Не для тебе квітку мати поливала, Не для того я такою гарною зростала, Щоб себе тобі так легко віддала!
Ну добре, зрозуміло – це все мій велосипед: Раму треба фарбувати і без катафотів геть! Завтра, краще, у Миколи мотоцикла попрошу. Ти тоді мене пізнаєш, я себе ще покажу!
Але ти своєю відповіддю викликаєш стрес. Кажеш: «Щоб ми були разом, нам потрібен «Мерседес», А іще – квартира, дача, срібло, золото, бурштин І путівки у Єгипет» – ну оце вже перегин!
Не для тебе квіточка росла, Не для тебе квітку мати поливала, Не для того я такою гарною зростала, Щоб себе тобі так легко віддала!