місяць світить ясно , не так як тоді як були біля школи і були одні ніхто не бачив цього дива - тільки свідки зорі коли ти тонула в моєму морі любові я не Давінчі та й ти не Мона Ліза ми не згасли , ми куєм любов з заліза може Бах все ж нам подарує симфонію бо надто вже боляче чути іронію іронію кохання , яке в нас було воно дихало , та згасло і пішло бо ти його заставила стати таким безсердечним і просто нам чужим
але ніколи не забуду твій погляд очей завжди пам’ятатиму кількість ночей ночі , які стали нашим раєм гра ще не закінчена , а може все ж дограєм_? дров я наколов і наламав їх не мало , та все пройшло , забулося , пропало і це не повернути ти просто забудь але я вірю - його знайду коли-небудь
сьогодні вже один , і не шукаю розради ніколи не забуду я твоєї зради а знаєш вже не боляче на серці і жаліти вже за нічим , потону в своїм озерці я буду сам і нікого не треба та й кого ж може цікавити оця проблема_? кожен сам по дорозі свого щастя допоки не знайдеться Іра , Катя , Настя яка заповнить порожнечу в серці але я не здамся , або здався давно разом з кров’ю в жилах вже котиться вино
але ніколи не забуду твій погляд очей завжди пам’ятатиму кількість ночей ночі , які стали нашим раєм гра ще не закінчена , а може все ж дограєм_? дров я наколов і наламав їх не мало , та все пройшло , забулося , пропало і це не повернути ти просто забудь але я вірю - його знайду коли-небудь
ніхто не бачить мої рани і цього не треба пізно_? це так звучить , та в ньому потреба це не докажеш - це просто теорема слово ранить душу , бо так мені і треба вже ніколи не піднімусь з цього мертвого дна це ще один доказ , що мертва вже душа повернути її - ти не старайся це моє дно , а ти вільний... забирайся_!