Істина у вині, радість і простота. Ісус під гору ніс на собі хреста. З-під тернових гілок і цвяхів на тім хресті лилася кров, яку куштували усі. Пряна, як мед, багряна і молода. Саме так Бог створював смак вина.
І щоб святі не так вже й за ним тужили, обертів алкоголю додав у синові жили.
Істина у вині, горе і дикий спазм. Наша душа – чотирьохклапановий м'яз. Наша душа світиться і тремтить, і чує свою причетність до будь-яких земних лих. Це відчуття, як лавина паде на вогонь. Правду на стежку виводить терпкий алкоголь.
Ллється з очей вина, змішана із вином й не лише. Визнавай власну провину, стріляючи у мішень.
Істина у вині, вина у вині, і вино у вині. Все переплітається, створює й знищує біль. Роз'єднує мощі, тягне на прощу, просить пробачення і побачення. Збачитись з тілом Його, і кров'ю Його, бачити душу свою і очі свої. Вірити в сповідь, хиткі і рідкі молитви. \"Боже, більше ніколи не буду пити. Тільки Твого тепла. Тільки Твого жалю.\" Лікарю, закодуй.
Істина у вині, попіл і небуття. Поки ти дихаєш й чуєш серцебиття, поки ти проливаєш червону воду в солоне дно, доти ти бачиш те, чого не бачить ніхто. Доти ти можеш хрест свій власний нести, і почуватись змієм між яблунь та гіркоти;
виводити на чисту воду себе і свої гріхи. До нас не приходь без вина. З виною нікуди не йди.