Це і є любов (дозволь білим трояндам огортати мої ребра...)
http://vk.com/katherine_phoebus
дозволь білим трояндам огортати мої ребра і най колючки протинають органи, колотимуть серце дозволь квітам цвісти, а корінню в'їдатись у мозок або відпускай і я рубатиму дерева
бо бувають такі періоди, коли виставляєш дату як в історичному підручнику власного життя плануєш захопити чи здати фортецю і встановлюєш терміни, налаштовуєш армії запускаєш повітряних зміїв, дістаєш зі скрині лати
і тільки чекаєш, поки почнеться ненависна осінь знаєш, що все змінить перший сніг опісля замотуєшся в гірлянду і розплутуєш п'яті за рік навушники відпускаєш цвітіння яблуні і пірнаєш до марева океану
говориш: «Оце твоє, а це моє. Оце день народження. Це твоя колишня подруга. І я твоя колишня подруга. А ти мій. І в мене є колишні друзі. Ба, навіть, колишні подруги.»
чекаєш, що котрийсь із святих подарунковою стрічкою огортає тобі скажену вдачу зазираєш під подушку чи ялинку відсвічуєш ультрафіолетом жалюзі і читаєш послання янгола: «Ти сам свій янгол. Сам свій Бог.»
тримаєш крихти і солодощі в руці так, як тримаєш спокій не дихаєш на вії примхливим снам сама собі заперечуєш правду, що видно неозброєним оком боїшся струснути пил і йти за ним тому, зрештою, впадаєш у невідомість довіряєш лише тим, хто має досвід слухаєш серце і додаєш ще один день
радій за тих, хто дав прорости твоїм квітам друкуй нові фотокартки приймай теплу ванну вибудовуй плани про Париж і Карпати
даруй щирість, коли можеш і лиш тим, хто дарує щирість це і є любов.