Зорепад Скільки ще пливти туди, вже не вистачає сил. Очі стомлені, сумні, благають відпочити. Так далеко дивний край, назва йому Рок-н-рол. Та не той, що на землі, та не той, що під водою.
Багато не допливе, ти не плач, моя сестра. Різні долі у людей творчих – життя, забуття. Твої сльози – тяжкий сум, тих кого з нами нема. Сипле з неба срібний град, депресивний зорепад.