Коли тобі кажуть, що більше не люблять,
Скрушно закушують губи: "пробач..."
І у долоні летить перепухле
Яблуко-м'яч.
Ти зупиняєшся, гордо і стисло,
Без заперечень відходиш набік,
А поміж пальців стікає прокислий
Яблучний сік.
Сумно всміхаєшся у верховіття
І перечікуєш, поки бринить.
Ти, що трапляєшся раз на століття,
Якщо пощастить!
Мабуть, наступну він зватиме Євою,
З буквою "Є", як великий гачок.
А у тобі проростатиме дерево
Із кісточок.
http://vk.com/avtor_ka
Катруся Танчак еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1