Зодягла Волинь стрічки В колір чорної оздоби. По церквах горять свічки Пам'ять смертної жалоби. Обгорілий БТР, Закривавлені герої. День не день, страшний четвер. Кулі, мов осині рої. Розпач, плач і біль батьків, Коси виривають жони… Смерть доноситься з степів, Б’ють набат небесні дзвони. По країні дух гріха Твій і мій і України, Мов стіна гірка, глуха Бродить пошестю ще нині. Помолімося брати За гріхи на милість Бога: «Ти солдат усіх прости, Ти опора і підмога. Україну теж прости І Волинь золотокосу, Неміч нашу відпусти, Несемо важку ми ношу». Зодягла Волинь стрічки В колір чорної оздоби. Жовто-сині прапори Опустилися в жалобі.