Я піду в далекі гори, на широкі полонини І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини. Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви І дізнавсь, де мій коханий - карі очі, чорні брови.
Мій коханий, серце моє, квіте ясен цвіт, я несу в очах до тебе весь блакитний світ. Я несу любов-зажуру, мрію молоду. і сади цвітуть для мене, я до тебе їду.
А як вітер з полонини полетіти не захоче, Все одно знайду хлопчинучину - чорні брови, карі очі. Перейду я бистрі ріки, і кичери, і діброви І вони мені покажуть карі очі, чорні брови.