Їхав козак за Дунай, сказав: \"Дівчино, прощай! Ти, конику вороненький, неси та гуляй!\" \"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай, Мене з війни із славою к собі ожидай\".
Приспів: Лучше було б, лучше було б не ходить, Лучше було б, лучше було б не любить, Лучше було б, лучше було б та й не знать, Чим тепер, чим тепер забувать. (весь куплет – 2)
Вийшла, руки заломивши і тяженько заплакавши: \"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!\" \"Не хочу я нікого, тільки тебе одного, Ти здоров будь, мій миленький, а все пропадай\".
Приспів \"Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче, Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!\". Свиснув козак на коня: \"Оставайся здорова! Як не згину, то вернуся через три года!\"