Я стужився мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі – печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.
Сніг летить колючий, ніби трина *,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.
Приспів:
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.
Слова: Дмитро Павличко
Музика: Олександр Білаш
квартет "Явiр" еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1