Рідна мати моя, Ти ночей недоспала Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров, І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю - І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. --------------------------- Мать родная моя, ты до зорьки вставала И водила меня на поля из села. Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала, И расшитый рушник мне на счастье дала. Собрала в путь-дорогу и меня далеко провожала, И расшитый рушник мне на счастье, на долю дала.
Пусть сияет на нём, как весенняя сказка, В соловьиную ночь расцветающий сад. И любви материнской улыбнётся мне тихая ласка, И очей твоих синих задумчивый взгляд. И любви материнской улыбнётся мне тихая ласка, И очей твоих синих печальный, задумчивый взгляд.
Я возьму тот рушник, расстелю, словно долю, В тихом шелесте трав, в щебетанье дубрав. И на вышивке тонкой расцветёт всё родное до боли, И разлука, и детство моё, и любовь. И на вышивке тонкой расцветёт всё родное до боли, И разлука, и детство, и матери милой любовь.