Стомлені очі, змучені душі, Тіло втомилось від нелюдських страждань. Є ще надія, що будемо дужі, Немає віри, ось чому жаль!
Ліки дратують, лікарні руйнують, Все залишайте, все так, як є. За що покарання нести я мушу? Думка про це, ось що пече.
Ріже на шмаття, біль наповняє. Пекло та й годі, що тут казать. Бачити батьківське горе, Батько, мати - доведеться вам доглядать.
Не живу, а існую, не будую, а руйную, Невже це доля не здолана моя? Нащо мені таке горе? Хочеться зараз покинуть життя.
Не гроші, не світ, не наука, не ліки, Не здатні змінити стану мого, Є релігія - а треба віра. Хто ж приведе мене до Його?
Ні, постривайте, віру я маю! В цьому звертанні віра все таки є, Господь Ісус, про допомогу благаю, Збережи для себе серце моє!
Дай сили колінам дай мені мови, Щоб прославляти вічно Тебе. Душа моя до тебе лине. Як добре, що в мене віра є!
Додаток для пісні. Ця пісня присвячується всім інвалідам - людям прикутим до ліжка, пам’ятайте, у вас є краще майбутнє, і його нікому у вас не відібрати.