Ой Морозе, Морозенку, Ой да ти славний козаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче! Ой не так вся Україна, Як рідная мати, Заплакала Морозиха, Стоя біля хати. Заплакала Морозиха, Стоя біля хати. «Ой не плач же, Морозихо, Не плач, не журися, Ходім з нами, козаками, Мед-вина напийся! Ходім з нами, козаками, Мед-вина напийся!» «Чогось мені, козаченьки, Мед-вино не п’ється: Десь-то син мій, Морозенко, З татарами б’ється! Десь-то син мій, Морозенко, З татарами б’ється!» Із-за гори, із-за кручі Горде військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем грає. Попереду Морозенко Сивим конем грає. Бились зранку козаченьки До ночі глухої. Козаків лягло чимало, А татар — утроє. Козаків лягло чимало, А татар — утроє. Ні один козак не здався Живим у неволю; Полягли всі, не вернуться Ні один додому. Полягли всі, не вернуться Ні один додому. Не вернувся й Морозенко, Голова завзята — Замучили молодого Вороги прокляті! Замучили молодого Вороги прокляті! Вони, ж його не стріляли І на чверті не рубали, Тільки з його, молодого, Живцем серце взяли. Тільки з його, молодого, Живцем серце взяли. Взяли його, поставили На Савур-могилу: «Дивись тепер, Морозенку, На свою Вкраїну!» «Дивись тепер, Морозенку, На свою Вкраїну!»