Не просили, не молила, не стелилася до ніг. Розправляла доля крила, та й казала мені. Треба жити, як співати, а співати, наче жить, Людям душу віддавати, бо інакше болить,
А наша пісня солов’їна, аж до неба лине, В горі не загине і не чекай. Все в нас з вами буде, як ми добрі люди, Тільки ти цю пісню не забувай. Пісня солов’їна, рідна Україна, В горі не загине і не чекай. Все в нас з вами буде, бо ми добрі люди, Тільки ти цю пісню не забувай.
Як погляну на дорогу, та й нікуди не піду, Бо немає більш ні в кого соловейка в саду.
А наша пісня солов’їна, аж до неба лине, В горі не загине і не чекай. Все в нас з вами буде, як ми добрі люди, Тільки ти цю пісню не забувай. Пісня солов’їна, рідна Україна, В горі не загине і не чекай. Все в нас з вами буде, бо ми добрі люди, Тільки ти цю пісню не забувай.