мільйони миль між нами, стільки ж їх від неба до землі. наблизитись хоча б на мить, ковтнути сік очей твоїх. розсиплеться космічний пил, пройде метеоритний дощ. де взяти сил, для кволих крил? хоч трохи щоб взлетіти
там, де ти є, небо цвіте, хмарами, білими там, де ти є, я буду колись там, де ти є, небо цвіте, хмарами, білими там, де ти є...
очима-озерцями кліпаєш, лиш темрява розтане в небо, до нестями, віриш, доки не всміхнеться ранок. знаєш, тут таке колюче сонце, наче на землі. я скоро знов ковтатиму гарячий сік очей твоїх.
Через 120 років, мої онуки отримають премію з літератури, за мої мемуари про наше кохання.
там, де ти є, небо цвіте, хмарами, білими там, де ти є, я буду колись там, де ти є, небо цвіте, хмарами, білими там, де ти є..