Над Колискою Спи, мій малесенький, спи, мій синок... Я розкажу тобі безліч казок! Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука в наше вікно... Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів... Мабуть, заснуть під намет полетів... Холодно зараз в лісах і лугах, — Все потонуло в глибоких снігах. Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять, Затишок хочуть собі відшукать. Ось вони вгледіли, — кущик стоїть, — Годі! Давно вже лисичка там спить. Кинулись знову кудись на грядки, — Ой, там ночують сьогодні вовки. Краще ви в поле біжіть, за лісок... Знайдете там ви соломки стіжок, — Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки, Щоб не знайшли вас голодні вовки... Спи ж, мій малесенький, годі гулять... Зайчики білі давно уже сплять.