З вітром весняним сосна розмовляла, Вічно зелена сосна. Там я ходила і все вислухала, Що говорила вона. Ой, не “зеленого шума” співала Вічно смутная сосна… Ні, не “зеленого шума”! Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.
Ранком зимовим діброва мовчала, Наче замерла сумна, Тільки рясним верховіттям шептала Вічно зелена сосна; Там я ходила і все вислухала, Що говорила вона, — Та не веселая дума Чулася в гомоні того “зеленого шума”!..