Життя наче хірург, може тебе взять за яйця. Сипать проблемами, що не порахувать на пальцях. За лічені години лишити всього, Якщо повісити носа й не діяти бігом. Ми по-дитячому раділи та сміялись разом, Як дві деталі одного складеного пазла. Вірили щиро, проблеми оминають нас, Але гармонію мов лезом припинено враз. Промені сонця поглинула пітьма навколо, Стало відомо, вона невиліковно хвора. Не буде фори, про це не напишуть на форумі, Як Формула 1, біда наблизиться скоро. Потрібна операція, будинок під заставу, Бабок все мало та друзів раптово нестало. Все продано та недостатньо зібрано тут, Прикрі обставини дедалі заводять у кут.
Смерть забира найкращих та дорогих людей, За кого невагаючись далеко підем. В такі моменти не смішним здається Притула, Де колесо - це револьвер, а куля - Фортуна.
Не гаю часу серед депресії та суму, Потрібно вчасно зібрати велечезну суму. Та я дістану ці йобані гроші вже завтра, Одна умова, довірити життя азарту . Четверта ночі, блукаю смердючим підвалом, Прохід до залу, показую мітку амбалу. Правила ті ж, розкручуй барабан та цілься, З надією відкрити свої очі після. Забрати гроші, купити по дорозі квіти, Чи приєднатися до більшості на тому світі. Віра в майбутнє, усе що в мене тут є, Рятуючи життя її ставлю своє. Холоне кров але у кімнаті спектоно, Всі опоненти нервують та стікають потом. У цьому клубі, впаде багато новачків, Що за наживу готові тиснуть на гачки.
Смерть забира найкращих та дорогих людей, За кого невагаючись далеко підем. В такі моменти не смішним здається Притула, Де колесо - це револьвер, а куля - Фортуна.