Мій дім сьогодні - це два паралельні світи, Де в кожному із них хтось добре насмітив. Два виміри, де зазвичай засмагаєш на пляжі, Та одночасно на війні укритий камуфляжем. Клеєш не дівчину, а дурня перед воєнкомом, Серед брехні навколо, не вірю нікому. В словах вода - збірна по водному поло, Носи політиків на виборах ростуть, як долар. Гріють руки на тобі, доки твої в карманах, Та всеодно ти кожен ранок у телеекрана. Мій дім - це переповнені клуби нічні, Це клуби чорного диму від вибухів гучних. Де обручка на пальці - гранати чека, Ручкою списані листи, яких не дочекавсь. Оселя, де всі веселі мокнуть у грозу, І де життя висить на нитці, як молочний зуб.
Мокрий графіт царапає папір, Нотуючи події, що не попадуть в ефір. Тягне на дно, але ми чуємо нутром, Палітра фарби замінить сірий монохром.
Майбутнє, в якому помилилися фантасти, Типові будні в моїй країні контрастів. Де на фоні бутіка люди просять на хліб, Мрії ламаються й хрустять як картопля фрі. Коли з друзями по колу рахуєш напаси, В кімнаті дим, лице не для фото на паспорт. Збиті руки полоненого підняті вгору, А спиртне ніби вода заливає горло. Коли в роті тепла кров, прикладом удари, Цілу роту віддають противнику даром. Всі по-своєму живуть нині при війні, Ніби насрати на усе, а нібито й ні. Тут пускають кулю в голову без зайвих слів, Та з гнилої влади ще жоден не сів. Коли для тебе кисенем стає інтернет, А у ньому видаєш свою хуйню за реп.