Колос (ФІОЛЕТ) - 666 | Текст песни

• Тексты песен
• Колос (ФІОЛЕТ)
• 666

все як в людей - і музика штормом розносить впокоєні гавані
й вивозять з подвір'я ще вчора живих і смішних
і трійка єдина все попсувала у табелі
і пам'ять що маму тримає усміхнену біля дверей вхідних
шість шість шість…
цей світ мене за трохи без сліду з’їсть
шість шість шість
коли мене не стане
тіло моє пряне
в космос запустіть

все як колись - ці стіни старі ця підлога затиснута в лінії
на третій від сонця планеті де кожен за себе воює і я
зриваючи ще недостиглі в чужому садку дрібні яблука
чекаю весни може літа а може і світу кінця

все як в людей - чиясь випадкова від радощів усмішка
злетіла пелюсткою й мовчки в волоссі моїм зажила
то Бог усміхався і я під своєю подушкою
тримав цілий космос на третій від сонця планеті
де музика штормом розносить усі прибережні міста...


Колос (ФІОЛЕТ) еще тексты