Я так люблю коли ти одягаєшся в червоне, Вульгарний тон помади, блиск розпалених очей, Можливо липень, швидше серпень, неважливо, Ти знов без трусиків, навколо стос людей Й мені не соромно, що ми такі розкуті, Мені не соромно, що ти така п'янка, Центральна вулиця. Йдемо, смішні й роззуті, Й коли за рогом твоя впевнена рука Пірне за край й я стану тихим богом, Що зверху бачить все, а ти моя княжна, Десь на Хмельницького, яскравим епілогом Усе закінчиться. Ти тут, моя весна. Я так люблю коли ти одягаєшся в червоне, Коли у натовпі між сотнями людей, Твоє волосся впізнаю й моя вечеря не холоне. Вульгарний тон помади, блиск твоїх ясних очей...