Знаєш, віриш… І дощ мине коли захочеш сильно, В губи мітиш, І хай говорять інші що ми божевільні
Ховайся під моїм плащем, А я сховаю нас від світу І де наш рай коли дійдем Чи знали б без зими що значить літо?..
Любиш, знаю… І загубивши все спочатку починаю Й хай говорять У бога собі щастя не здобувши не намолять
Це так просто як краплі дощу на шибі За твою любов говорити «спасибі», За випадок й сміливість перших речень, За свободу й ціну особистих зречень За натхнення, за музику чисту в грудях, За твої поцілунки, що мене зранку будять, І за те що так віриш і штовхаєш в спину Я без тебе всього лиш пуста половина…
І коли сцена замовкає й зали ці пустіють Я точно знаю чиї руки лід мій розігріють