Чому, якщо тебе не буде завтра, я буду опадати з листям жовтих днів, я руки твої ніжні і зап’ястя сховаю від негоди і дощів, а люди вимагають в тебе правди зі шкіри лізуть, я не стримаюсь, сто раз і раптом ти не будеш знати, не знатиму і я, як залишусь,
один один один на всю планету, один на цілу вічність і світи, один один один без шансів стерти твоє обличчя з пам’яті летим.
і задихатися від тісних вулиць, тебе шукати поглядом в пітьмі, ти запахи в мені свої забула , ми рибки дві, які не допливли, в чужих стінах, своїх, ніде й нікого, і знову сіре дно, не стримаюсь, мій подих обірвався на півслові, і я , напевно далі залишусь
один один один на всю планету, один на цілу вічність і світи, один один один без шансів стерти твоє обличчя з пам’яті твоє обличчя з пам’яті твоє обличчя з пам’яті твоє обличчя з пам’яті летим
коли затихне музика, і бог закриє очі, відчуй, як тобі зорями слова свої шепоче нам….