Запам’ятай ці очі, запам’ятай ці руки, Фіксуй обличчя наші поки поруч я... Усе мине, ти дівчинко мене послухай, Коли мовчиш, то чуєш як летить життя... І прощавай, можливо, завтрашні новини, Тобі розкажуть як я дивно десь пішов, А ми були, ми знали наші дні скінченні, І мов рекламний ролик зліплена любов...
Короткі дні, ще довші очі, Кричать тобі у мокрі очі, Що завтра буде вже не те... Пусте.. пусте... А я пробачу.. все пробачу... Бо я живу ти досі плачеш... Твоє сьогодні вже не те... Пусте.. пусте...
Ти знаєш більше ніж я доріг і вулиць, Ти любиш каву. Запахи приємні й час, А я на смак відчув лиш те, чого торкнувся, Я відчував, що сильний дивлячись на вас. І прощавай, можливо, завтрашні новини, Не принесуть тепла із півдня. Тільки сніг... А ми були, ми знали. Вірили й любили... Ти можеш більше, я ж себе знайти не зміг...