Новий день, але сонця нема, та і не треба. Новий день, білим снігом зима падає з неба. Але чому сотню літ ми ходили сліпі, А зараз прозріли? Поволі до неба руки, а ноги вросли.
І поведуть заповітними дорогами світла, Наші мрії по вітру, по зеленому світу.. Поведи себе з миром, віднайди в собі крила, І тобі посміхнуться і Надія, і Віра.. І Любов..
Навесні полем стелиться цвіт і райдужні квіти, Уві сні, де немає брехні, всім хочеться жити. Але чому сотню літ ми стояли, мов кіл, А зараз поснули, але очі дурні - Збудити забули.