Осінь двері відчиня, вона чомусь сумна.
І чомусь знедолена.
Одна.
Сонце очі пробива, а в очах її весна.
Її мова, мов струна.
Однак.
Не чекаю до весни.
Ніби хтось в мене стріляє, ніби хтось мене вбиває.
Та вона мене сховає.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1