Пройшло багато часу вже від тоді, Як ти сказала, що моя любов уже не в моді, Як ти маленьким натяком мене зробила Маленькою дитиною, що страшно полюбила.
Час світлом пролетів, а сльози замерзають, Бо зима на носі, а вони ще не зникають, Вони течуть, а щоб згадати все - То зупиняються, то все лице бліде.
Ти знаєш, інколи лінуюсь я згадати, Аби хоч слово міг комусь сказати. Адже ти не одна, ти не єдина, Хто у моїх думках, ти не одна людина.
Чесно? Іди собі сама, мені начхати І всеодно мені, кого буду кохати. А ти іди, бери його за руку І я когось візьму, я вже прожив цю муку.