Все це було колись, все це і зараз, Як і тоді, цей живий очима вираз. Чи то серйозна, як дитина, чи любов. Та не важливо, зате хоч я любив.
Жовтнева зустріч, грудень і депресія у січні, І що? Ті почуття, як світ, що вічний. Ностальгія теж пройшла, забрала розум, Тепер з тобою обережний - біля серця лезо.
Після багатьох замерзлих самотою вечорів Чекаю твоїх, на смак як мед, терпких вітрів. Тихо, яскраво і сонно сонце будить тебе, А я черговий раз не спав, свій сон віддав для тебе.
Для чого він мені, а так хоч ти заснеш у снах, Де тільки ти, обіймами зігріта у моїх руках. А я на місце сну в щоденнику запишу "мрія", Бо ранками нічними через сни від уст до серця млію.