Запам’ятай мене стіною, що простягається між горами і морем з півночі до півдня із заходу до сходу відображаючи велич і свою безпритомну утому. Великий китайський мур, століттями не спить, шукає безпритульних у схилах відродження, перегукуючись історіями вчорашніх днів. Неактуальних подій.
Бачити сонце, але не бачити тіні душ споріднених утопій і знахідок. Бути неприступною і нездоланою, однією із вигаданих утіх. Продовжувати дивитись на те, як тонуть кораблі у стакані з водою та зникають дні із моїх мрій.
І лише при цьому відчувати небезпеку твоїх обіймів, що неосяжно знаходять серед чужих лише дотичних собі.