Загорни у ковдру земної кори новонароджені квіти, бо вони надто чисті для решти світу. Окрім осліплих від сонця людей. Відстані часових рубежів зі століттями стирають свої кордони. І чекати написані від руки листи так само не актуально як і читати газети вчорашніх подій. Шукати знайомі і незнайомі сліди, які залишаються вцілілими уламками чергової трагедії двох. І знати, що ця трагікомедія не найгірша, яку вдавалось переглянути за кількадесят серій чергового серіалу. Задурити голову і розплющивши очі побачити як відроджується весна із рідних чорноземів і як пахне землею трава. Це найбільше задоволення зустріти спокій.