Комісарова Олександра - Меншає сонця (муз. Уляна Фарина) | Текст песни

• Тексты песен
• Комісарова Олександра
• Меншає сонця (муз. Уляна Фарина)

З кожним убитим голубом на стелі меншає сонця;
Дороги простелюють стежку із мертвого снігу.
Осіння небачена щедрість кохатися в темних віконцях,
Вагони плацкартні, мені б отруїтися в ліжку.

І їхати в рідні гори, підійматися вище неба
Кричати на всі легені про сотню чужих поверхів
Мені б осягнути тебе, обіймаючи потай дерева
Години втрачати, рахуючи ранки і дні.

І знати, що поряд вітер у білій зім’ятій кофтині
Теплом огортає у віршах заледве оголений спів.
Шкода, що зникатимуть зорі із наших сюжетів
Ти будеш як свідок моїх аномальних змін.

І ледь непомітні звуки озвучують клавіші тиші,
Усе не змінити, минулого не повернеш,
Замкнутись у ліжку, дивитись як стогнуть сирени,
У вічному пошуку поміж загублених меж.


Комісарова Олександра еще тексты