Та мені начхати на думку інших, Таких думок тисячі, а я Просто. Інженер людських душ. Я їхнє ехо, Їхній розум, Їхній Всесвіт!?
І все, що здавалось банальним, Звучить абстрактно в атомах Правди; а що лишилось від правди? Шматочок щастя і посмішка Ненароджених дітей…
Хочеться розбитись об асфальт, Зламати перепони, впасти з Мосту, але чи це допоможе Зупинити рани на моїх артеріях?
Інженери не ламаються як олівці Чи як люди буденного рівня, Яким окрім кави і ліжка більше У світі нічого нерівне. Інженери душ створюють з них Квіти, а самі перетворюються В подих повітря.