І ви покинули... І ви пішли... І клади, що вам діди сховали, На скибку хліба проміняли... Цигани ви... Цигани ви... А там в землі, Який там скарб лежав І скільки струн в собі ховав. Які б то звуки розітнулись, Коли б ви дивних струн торкнулись... Не варті ви... Не варті ви... І з часом чує ліс в тиші нічній, Як десь на кобзі золотій Струна застогне і порветься І стогін з каменю проллється: О де ж ви є?! О де ж ви є?! (Олександр Олесь)