Мама плекає думу – Життя як почати знов, Мамо, але ж твоя брама – не гума, Щоби сина вернути в кров.
"Ма" – частина слова, "Ма" – частина друга слова. Між ними – брама, всім знайома. А далі в пісні – кома.
Виє мама! Зважай…
Мама жадає все почати знов. Жадає в собі розчинити свого сина. Але в сина личко – вже не суничка. Ти не сунь суничку в браму, мамо. Ти не бався, це – не діє.
Виє мама аж шумить гай
"Мама" – дві частини одного слова, Якщо їх розвести, мамо, буде брама. Але слово "мама" – яке слово!... Воно стисле, воно стиснуте, воно ціле, Воно чуле! Слово "мама"!!! – це зачинена брама в Минуле.