І ви покинули... і ви пішли... І клади, що вам діди сховали, На скибку хліба проміняли... Цигани ви, Цигани ви!.. А там, в землі, який там скарб лежав І скільки струн в собі ховав... Які б то звуки розітнулись, Коли б ви дивних струн торкнулись!.. Не варті ви, Не варті ви... І часом чує ліс в тиші нічній, Як десь на кобзі золотій Струна застогне і порветься, І стогін скаргою поллється... «О, де ж ви є?! О, де ж ви є?!..»