Тіло він множив ножем. Кидав частинами тіла. Вони вкрили світу покров, Вмираючи й оживаючи знову. Стала Земля, де була Плоть, Шалом бив Жар, де були Очі, Ллє Водою, де була Кров, Зникаючи і з'являючись знову. Я, частина розрізаної Богом людини, Йду через обрій. Сеї гожої днини краю мрію свою – Сію рай! Суміш породжує сім'я Зі світла й вологи неба. Настає січень сівби, Простуючи від ганьби до надії. Я, частина розрізаної Богом людини, Йду через обрій. Сеї гожої днини краю мрію свою – Сію рай! Падав місяць на долоні, Та не з доброї упав волі. Панував з ночі Неба Орел В занехаяному полі. Ще яка може любов Бути вище ясного суду?! Легкою ходою Іде, засіваючи плай. Сею рідною грою Він Себе звеселяє, Святий Син. В вінку з вогню і срібла Його ім'я. Земною йде імлою Воанергес. Людини має тіло Його ім'я. З орлиною головою Воанергес.